У понеділок Папа Франциск спілкувався за допомогою відеоконференції зі студентами Токійського католицького університету. Із сотні запропонованих питань було озвучено всього вісім, на які Понтифік дав відповідь.
Якою була найщасливіша хвилина Папи?
«Я найщасливіший тоді, коли можу бути з людьми та спілкуватися з ними, а понад усе з дітьми, людьми похилого віку, з хворими. Перебування з людьми мені дуже допомагає. Це робить мене молодшим і щасливим, приносить мені багато радості. Ось у цьому мої найбільші радості»
Якою має бути університетська освіта?
Метою освіти у теперішньому світі є досягнення у спіху у щораз більш конкурентному соціумі. Святіший Отець звернув увагу, насамперед, на ризики, що виникають у конкурентному суспільстві, наприклад тоді, коли людина, намагаючись отримати підвищення, вдається до несправедливості. Він підкреслив, що виховання повинно спонукати до служіння іншим, і гармонійно будувати людину, використовуючи мову інтелекту, серця і рук.
«Таким чином, наприкінці кар’єри ми побачимо чоловіка, чи жінку, що думають те, що відчувають і роблять; відчувають те, що думають і роблять; і роблять те, що відчувають і думають»
«Якими є найбільші тривоги й надії Папи стосовно сучасної молоді»
Найбільше непокоїть Папу втрата коріння та пам’яті. «Культурного, історичного, родинного й загальнолюдського коріння: Молодь без коріння, – підкреслив він, – нездатна розвиватися». Папа додав, що найкращий спосіб для того, аби віднайти власне коріння, полягає в тому, щоб спілкуватися з людьми похилого віку. Важливо також співставляти віднайдену пам’ять з теперішнім, дивлячись у майбутнє.
Запитання щодо важливості реліігї
«Релігія – це не театральний винахід. Вона зароджується з прагнення людського серця виходити поза власні рамки, і в цьому прагненні вийти за власні межі, знайти абсолют, Бога. Кожна релігія сприяє вашому зростанню. Якщо знайдемо людину, яка каже, що вона релігійна, але не зростає та не служить іншим, то ця особа не є релігійною, вона – ідолопоклонник, намагається досягти успіхів у цій релігійній позиції. Кожен справжній і вірогідний релігійний вимір спонукає до зросту, і, крім того, навчаючи перевершувати самих себе, він також вчить вас служити іншим»
Запитання про охорону довкілля і про бідність
Людство стоїть перед обов’язковим вибором: або почати серйозно ставитися до довкілля, або прямувати назустріч знищенню людства.«Ми не можемо служити тільки грошам! – наголосив Його Святість. – Здається, що єдина важлива річ – це фінанси та гроші. Саме вони становлять осередок зацікавлення. Все приноситься їм в жертву». Він додав, що «екологічний дисбаланс впливає на соціальну нерівність», створює нових убогих людей. І бідність зростає, «бо гроші перебувають в центрі всієї світової економічної системи».
Яке уявлення Ви маєте про себе самого?
“Коли ми зачісуємося, вмиваємось, – відповів Папа Франциск, – то дивимось на себе в дзеркало. Але, коли дзеркало стає частиною вашого життя, то ви починаєте діалог із дзеркалом у майже нарцисистський спосіб, виникає патологія самореференційності. Я вважаю, – додав він, – що ми повинні бути дуже обережними, коли намагаємося оцінювати себе самих. Ми повинні бути обережними, щоб не оцінювати себе з боку дзеркала, бо воно нас обдурить, воно завжди нас обдурює. Ви запитали мене, як я бачу себе самого. Я намагаюся не дивитись у дзеркало. Цього завжди потрібно остерігатися: бо гордовитість може вас застати всюди. Я намагаюся один або два рази на день вглянутись у те, що я відчував протягом дня, те, що відбулося в мені всередині, щоб оцінити себе відповідно до того, що я зробив, які рішення прийняв, та як поводився. Я вважаю себе грішником, якого Бог дуже полюбив і далі любить. І це робить мене дуже щасливим».
Запитання щодо міграції:
«Сьогодні Європа складається з мігрантів, які прибули на континент протягом століть. Європейці – це не раса, що народилася тут, у Європі і вони є європейцями. Вони мають коріння мігрантів», – зазначив він. – Сьогоднішня міграційна проблема в Європі, – це найбільша трагедія після Другої світової війни, і ми повинні вирішувати цю проблему». Папа закликав не відкидати мігрантів, оскільки вони – люди, що втікають від війни й голоду, і їх потрібно приймати та інтегрувати. А це означає не закривати їх у ґетто.
Якою Папа бачить Японію, і чи планує її відвідати?
Папа відповів, що одного разу він був у Токіо. Японці справили на нього враження «народу з ідеалами, народу, здатного до глибокої релігійності, народу працьовитого, який багато страждав». Святіший Отець звернув також увагу на деякі негативні явища японського суспільства, як от надмірна конкуренція та споживацтво. «Але Японія, – підкреслив він, – це прекрасна країна, я захоплююсь нею. Звичайно, я б хотів до вас приїхати. Я вже отримав офіційне запрошення. Не знаю, чи зможу приїхати незабаром, бо маю відвідати ще багато країн. Але я дуже люблю цей народ».
За матеріалами: radiovaticana
